Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка» - Страница 64

— МІСТЕРЕ ЛЕО, МІСТЕРЕ ЛЕО, МЕНІ КОНЧЕ ПОТРІБНІ П’ЯТЬ ЦЕНТІВ… ВОНИ ХОЧУТЬ ЗАБРАТИ СОБАКУ ПІСЛЯ-ДЖОНА… І ВОНИ ЧЕКАЮТЬ НА МЕНЕ. БЛАГАЮ, МІСТЕРЕ ЛЕО…

Містер Лео, не зрозумівши жодного слова з того, що казав Артис, змусив його заспокоїтись і пояснити все спочатку. Та коли Артис нарешті отримав п’ятака, телефон уже був зайнятий якимось білим хлопцем.

У холодному поту Артис тупцяв на місці, знаючи, що не може відтягнути того типа від телефону. Одна хвилина… друга…

Артис застогнав.

— О Господи!..

Нарешті підійшов містер Лео й постукав у скляну стіну телефонної будки.

— Виходь!

Молодий чоловік неохоче попрощався зі своїм телефонним співрозмовником, що забрало наступні шістдесят секунд, і повісив слухавку.

Коли він пішов, Артис застрибнув до будки і тут збагнув, що не знає номера.

Спітнілими, тремтячими руками він гортав сторінки адресної книги, прикутої маленьким ланцюжком.

«Джонс… Джонс… О Господи… Джонс… Джонс… цілих чотири сторінки… Фред Б.… О, чорт, це його квартира…»

Він почав шукати в «Жовтих сторінках».

«Де мені дивитись… Морозиво? Аптека?»

Не знайшовши відповіді, він зателефонував до бюро довідок.

— Довідкове бюро, — відповів тріскучий білий голос. — Будь ласка, чим можу допомогти?

— Е-е, добридень, мем. Е-е, я шукаю номер Фреда Б. Джонса.

— Перепрошую, чи не могли б ви повторити ім’я?

— Так, мем, містер Фред Б. Джонс із «Файв-Пойнтс».

Його серце калатало.

— У мене тут близько п’ятдесяти Фредів Джонсів, сер. Ви маєте його адресу?

— Ні, мем, але він у «Файв-Пойнтс».

— Є три Фреди Джонси в районі «Файв-Пойнтс»… Дати вам усі три номери?

— Так, мем.

Він попорпався в кишенях, шукаючи олівець, а вона тим часом почала:

— Містер Фред Джонс, Південна 18-та вулиця, 68799; і містер Фред Джонс, Магнолія-Пойнт, 68745; і Фред К. Джонс, 15-та вулиця, його номер 68721…

Він так і не знайшов олівця, і операторка поклала слухавку. Знову повернувся до книги.

Він ледве дихав. Піт котився, заливаючи йому очі, засліплюючи його. Продуктовий магазин… Аптека… Морозиво… Їжа… Доставка їжі… ОСЬ ВОНО! Ось цей номер, «Доставка їжі, Фред Б. Джонс, 68715».

Він запхав п’ятака в щілину автомата й набрав номер. Зайнято. Спробував знову. Зайнято… Зайнято…

— О Господи…

Після восьмої невдалої спроби Артис остаточно розгубився і побіг назад до чоловіків. Він звернув за ріг, і — дякувати Богові, вони були ще тут. Чекали, притулившись до фургона. Пес теж був тут, прив’язаний мотузкою до дверної ручки.

— Привів його? — спитав товстий.

— Ні, сер, — видихнув він. — Я не зміг додзвонитися до нього, але, якби ви могли підкинути мене до «Файв-Пойнтс», я міг би покликати його…

— Ні, ми цього не робитимемо. Ми вже й так згаяли з тобою купу часу, юначе, — і чоловік почав відв’язувати пса, аби посадити його до кузова.

Артис був у розпачі.

— Ні, сер, я просто не можу вам цього дозволити.

Він сунув руку до кишені та, перш ніж хтось із чоловіків збагнув, що сталося, він чотиридюймовим складаним ножем перетяв мотузку на шиї пса і крикнув:

— Тікай!

Він озирнувся і спостерігав, як вдячний пес прожогом мчить геть і зникає за рогом. Він усе посміхався, коли палиця вдарила його по голові, трохи далі від лівого вуха.

«ДЕСЯТЬ РОКІВ ЗА ЗАМАХ НА ВБИВСТВО ПРАЦІВНИКА МІСЬКОЇ СЛУЖБИ З ЗАСТОСУВАННЯМ СМЕРТЕЛЬНОЇ ЗБРОЇ».

Він дістав би всі тридцять, якби ті двоє були білі.

Бірмінгем, Алабама

1 вересня 1986 р.

У четвер увечері Ед Кауч повернувся додому і сказав, що в нього були неприємності в офісі з однією жінкою — «справжньою яйцерізкою», з якою жоден із чоловіків не бажає працювати.

Наступного дня Евелін вирушила до торгівельного центру, щоб пошукати нічну сорочку в подарунок Великій Матусі. І, поки вона обідала в кав’ярні «Піонер», її осяйнула несподівана думка: «Хто така „яйцерізка“?»

Вона чула, як цей термін постійно вживає Ед разом із фразами на кшталт: «Вона намагається мене за яйця схопити» або ж «Я тримався за яйця до останнього».

Чому Ед так боїться за свої яйця? Що в них узагалі такого? Це всього лише мішечки зі спермою. Але чоловіки так із ними носяться, ніби вони — найважливіша річ у світі. Боже мій, Ед ледь не вмер від хвилювання, коли виявилося, що одне з синових яєчок розвивається неправильно. Лікар казав, що це не зашкодить синові мати дітей, але Ед продовжував розігрувати трагедію і навіть хотів відправити сина до психіатра, аби той не почувався неповноцінним чоловіком. Вона пам’ятала, що тієї миті подумала: яка дурня… У неї груди майже так і не виросли, і ніхто через це не відправляв її до психіатра.

Але Ед вийшов із суперечки переможцем, заявивши, що вона не розуміє, як це — бути чоловіком і що це означає. Ед навіть влаштував сцену, коли вона хотіла каструвати їхнього кота Валентина після того, як він наробив кошенят чистокровній сіамській кішці в будинку напроти.

Ед сказав:

— Якщо ти збираєшся відрізати йому яйця, то можеш одразу його приспати.

Поза сумнівом, Ед поводився дивно, коли справа заходила про яйця.

Вона згадала, як Ед колись сказав комплімент тій самій жінці в офісі, коли та засперечалася з босом. Він нахвалював її вчинок, зауваживши при цьому, що вона «баба з яйцями».

Але тепер, міркуючи про це, Евелін гадала: який зв’язок між рішучістю тієї жінки та Едовою анатомією? Він не казав: «О, ця баба з яєчниками», він точно казав про яйця. Яєчники містять яйцеклітини, думала вона, то хіба це менш важливо, ніж сперма?