Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка» - Страница 65

І коли саме ця жінка перетнула межу між тим, щоб мати яйця, і тим, щоб мати їх забагато?

Бідолашна жінка. Усе життя вона має утримувати рівновагу між уявними яйцями, своїми й чужими, аби ладнати з оточенням. Рівновага — це все. Але як щодо розміру, думала Евелін. Раніше вона не чула, щоб Ед згадував про розмір. Зазвичай чоловіків турбує розмір дечого іншого, тож Евелін вирішила, що в даному випадку це не важливо — важливий сам факт, що в тебе є яйця. Миттєва здогадка вразила її своєю ясністю та очевидністю. Наче хтось знизу вгору провів олівцем риску по її хребту і поставив жирну крапку над «і» в неї на потилиці. Вона раптом випросталась на стільці, вражена відповіддю, на яку вона, Евелін Кауч із Бірмінгема, штат Алабама, щойно наштовхнулася. Подібне відчуття, мабуть, мав Едисон, щойно винайшовши електричну лампочку. Звичайно ж! Ось воно що… Мати яйця — найважливіша річ у світі. Не дивно, що вона завжди почувалась, наче автомобіль без клаксону в машинному потоці.

Це була правда. Пара маленьких яєчок — ключ до всього. Наче кредитні картки, вони дозволяють досягнути успіху, бути вислуханою, бути сприйнятою серйозно. Зрозуміло, чому Ед хотів хлопчика.

Потім нове одкровення осяяло її. Нова сумна й безповоротна істина: у неї немає яєчок і ніколи не буде. Вона була приречена. Позбавлена яєць назавжди. Хіба що, подумала вона, наявні у твоїй родині яєчка рахуються. У неї в родині їх чотири… у Томмі та Еда… О, ні, стривайте — шість, якщо враховувати кота. Ні, зачекайте хвилинку. Якщо Ед так любить її, чому б йому не поділитися з нею одним? Яєчко-трансплантат… Саме так. Чи, може, вона могла б отримати два від анонімного донора. Авжеж, вона купила б пару яєчок якого-небудь небіжчика. Вона могла б покласти їх у коробочку, брати з собою на важливі зустрічі та стукати ними по столу, аби домогтися свого. Може, навіть, вона купила б одразу чотири…

Не дивно, що християнство мало такий величезний успіх. Тільки подумайте — Ісус і дванадцять апостолів… А якщо ще порахувати Івана Хрестителя — одразу 14 пар, тобто 28 штук, нічого ж собі!

О, тепер їй усе зрозуміло. Як вона могла бути настільки сліпою, що не бачила цього раніше?

Нарешті, дякувати Богові, вона все збагнула. Вона знайшла розгадку таємниці, яку жінки шукали сторіччями…

ОСЬ ВОНА, ВІДПОВІДЬ…

Хіба Люсиль Болл — не найбільша зірка на телебаченні?

Від радощів вона стукнула чашкою охолодженого чаю по стільниці й скрикнула:

— ТАК! ОСЬ ВОНО!

Усі в кав’ярні здивовано озирнулися на неї.

Евелін тихо покінчила з обідом і подумала:

«Люсиль Болл? Ед може мати рацію. Мабуть, я втрачаю глузд».

«Вімз віклі»

(Тижневик міста Вісл-Стоп, Алабама)

10 червня 1948 р.

Збір коштів на нові м’ячі

Клуб «Маринований огірок» справить весілля без жінок. Усі зібрані від вистави кошти підуть середній школі на придбання м’ячів для цьогорічних футбольних, баскетбольних і бейсбольних команд. Це буде незабутня вечірка — з Ґрейді Кілґором у ролі чарівної нареченої та Іджі в ролі нареченого. Джуліан Тредґуд, Джек Баттс, Гарольд Вік, Піт Тидвелл і Чарлі Фаулер будуть дружками.

Вистава відбудеться у середній школі 14 червня о сьомій годині вечора. Вхідна платня становить 20 центів для дорослих і 5 центів для дітей.

Ессі Рю супроводжуватиме церемонію грою на органі.

Ходімо, ходімо всі! Я неодмінно збираюся побувати там, оскільки моя друга половинка Вілбур буде дівчинкою, яка кидатиме квіти.

Ми з моєю другою половинкою ходили в кіно й дивилися «Таємниця вбивства Ґрейсі Аллен». Було цікаво, але краще приходити до сьомої — о сьомій квитки дорожчають.

До речі, преподобний Скроґґінз скаржиться, що хтось закинув його садову лавку на дах будинку.

Дот Вімз

В’язниця Кілбі

Етмор, Алабама

11 липня 1948 р.

За те, що оголив ножа перед двома ловцями собак, Артис Піві був доправлений до в’язниці Кілбі, більш відомої як «Ферма вбивць». Іджі та Ґрейді знадобилося шість місяців, перш ніж вони змогли витягти його звідти.

Дорогою туди Ґрейді казав Іджі:

— Це до біса добре, що він виходить саме зараз. Ще один місяць там він би не витримав.

Раніше Ґрейді працював там охоронцем, тож він знав, що говорив.

— Якщо, чорт забирай, його не прикінчать охоронці, це зроблять інші нігери. Я бачив, як там, усередині, гідні люди перетворюються на тварин. Чоловіки, в яких удома дружини й діти, вбивають одне одного через якогось хлопчика, який слугує їм за дівчинку… Жодна ніч у тюремному блоці не минала спокійно, а коли був повний місяць — ото вже стережися. Усі божеволіють та кидаються один на одного. Уранці після такої ночі ми входили й виносили звідти двадцять п’ять трупаків. З часом єдине, що відрізняє охоронця від в’язня, — це пістолет. Більшість із тих охоронців просто дурнуваті. Ходять у кіно дивитися Тома Мікса чи Гута Ґібсона, а потім повертаються додому і скачуть по своїх фермах, розмахують пістолетами, уявляючи себе ковбоями. Часом вони стають огиднішими за в’язнів. Ось чому я звільнився. Я бачив, як люди забивали нігера до смерті — просто щоб згаяти час. Кажу тобі, рано чи пізно це місце перемеле будь-кого. А відтоді, як у них з’явилися ті хлопці зі Скоттсборо, кажуть, справи взагалі гірше нікуди.

Тепер Іджі по-справжньому хвилювалася і шкодувала, що він не може їхати швидше.

Повернувши до воріт, від яких вела дорога до головної будівлі, вони побачили сотні в’язнів у грубій смугастій формі, які копали й сапали землю у дворі. Побачили також і охоронців. Ті поводились саме так, як і сказав Ґрейді — коли наближалась машина, починали хизуватися, гарцювали колами на своїх конях і зазирали в автівку. Іджі подумала, що більшість із них і справді скидаються на розумово відсталих. Тож, коли вивели Артиса, вона з полегшенням відзначила, що він живий і здоровий.